Блог Челишевої Лілії Миколаївни: християнська етика 8 клас

Християнська етика, 8 клас

Завдання: в робочих зошитах записати число,домашня робота, ключовий вірш і слова в словничок; ознайомитись з текстом; виконати завдання етичного практикуму. Завдання виконати, сфотографувати і надіслати на електрону адресу Liliya0809@ukr.net

Дата:12.03. 2020

Тема: «Не кради».

Ключовий вірш «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро» (Еф. 4:28).

Опорні слова і поняття:

Багатство — наявність великої кількості матеріальних або духовних цінностей. Заздрість — відчуття прикрості від успіхів іншого.

Праця — свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних або культурних цінностей.

Повчальний вірш

Ми утомилися в щоденній суєті:

і те, і те нам треба...

Які дрібнесенькі бажання ті.

ідучи по землі —

Подумаймо про Небо.

(Вадим Крищенко.)

1. ЩО ДАЄ НАМ СТАТОК І ПРИМНОЖУЄ ЙОГО?

Коли Бог сотворив людину, то поставив її бути господарем у світі, а значить наділив дарами маєтності і статку. Здобути ті Божі дари в земному житті можна трьома чесними, законними способами — через отримання подарунків, спадку або працею. Дарування є природною властивістю людини, успадкованою від Небесного Отця. Першим подарунком Господа людині було створення її за Образом і подобою Божою. Всевишній щедро дарує нам урожай, корисні копалини, приносить Дари Святого Духа — духовні цінності та орієнтири у нашому житті. Тож і ми можемо дарувати одне одному не лише матеріальні речі, а й посмішку, підтримку, допомогу, милосердя. Спадкоємство, тобто отримання якого-небудь статку від іншої людини після її смерті, від попередніх поколінь, також включає в себе як матеріальну, так і духовну власність. Матеріальна спадщина дістається новому власнику на основі встановлених законом родинних зв'язків або за заповітом. Історична традиція нагадує нам про успадкування монархічної влади. Нащадки Авраама успадковували Боже благословення. Успадкувати можна навіть зло, як це сталося із сином Адама і Єви Каїном. Але статок, який дістався чи внаслідок дарування, чи спадкоємства, все одно набутий чиєюсь чесною, наполегливою працею. Вона є головним і постійним джерелом нашої власності. Творення світу засвідчує нам, що й Сам Господь працював і працює. І нам Бог заповів трудитися, щоб доглядати світ і користатися з плодів своєї праці. Лише людина здатна трудитися осмислено, а значить бачити й оцінювати результати своєї праці. Праця не завжди буває легкою, але це не дає нам права вдаватися до лінощів. Святе Письмо нагадує: «Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує» (Прип. 10:4). Високе призначення має духовна праця — молитва, участь у літургії, справи милосердя.

Це цікаво!

Джерелом всякого багатства і всякого благополуччя називав працю видатний український письменник ХУІІ-ХУІІІ ст. Климентій Зиновіїв. Особливо цінував він працю хлібороба: «Над всі ремесла найпотрібніше потрібно Рільництво, що по всьому світу вигідно, бо хоч би хто срібло і зло міг би робити, а не маєш хліба, золота не вкусити». І навіть духовність скріплюється, як у молитві, хлібом насущним. Дарований Богом і народжений селянською працею хліб потрібен всім: і багатим, і бідним, і християнам, і язичникам. Цим він об'єднує у велику спільноту Божих творінь. (За А. Багнюком.)

Поміркуй і дай відповідь на питання:

Якими законними засобами людина може набути статок?

Яку роль відіграє у житті людини праця? Чому і як слід боротися з лінощами?

2. ЯК ЗАПОБІГТИ СПОКУСІ КРАДІЖКИ?

Заповіді Божі нагадують нам, що, як і інші нечисті вчинки, гріх крадія починається у його думках, планах, намірах або ще й раніше — у заздрості до ближнього, пожадливості. Тому й закликає Господь: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба [робітника] його, ані невольниці його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вих. 20:17). Жадати означає мати сильне бажання, прагнути володіти чимсь. Саме прагнення не є злом, все залежить від того, чого ми прагнемо. Прагнімо здобути духовні скарби, пізнати Слово і Царство Боже. Можемо бажати, як Соломон, мудрості і знання, здібностей і майстерності. Та не маємо права бажати того, що не належить нам. Сатана із заздрості сам захотів стати богом, натомість опинився у пеклі. Адам і Єва скуштували забороненого плоду і покарали себе вигнанням з Божого дому — Раю.

Господь створив нас різними, щоб своїми здібностями, своєю працею, своїми набутками могли доповнювати одне одного, робити суспільне життя гармонійним. Тому не слід заздрити багатим, бо ж їм доводиться постійно переживати страх за збереження свого майна, почасти вдаватися до нечесності, грішити. Не слід заздрити розумним, бо у їх голови частіше закрадаються нечестиві сумніви. Не слід заздрити майстровитим умільцям, бо ті уміння далися їй дуже кропіткою працею. Не слід заздрити талановитим, бо вони почуваються самотніми, весь час мучаться тим, що не сповна зреалізували свій талант. Сироті не слід заздрити сімейній дитині, бо ще невідомо, чи її батьки дарують їй щастя.

Заздрість до «не таких, як я» породжує в людині оманливе уявлення про справедливість: «зроблю її такою, як я» — украду те, щ має вона, але не маю я, відберу насильно, підніму людей на розбій, бунт, революцію. Насправді ж, у такій ситуації проявляється не прагнення до справедливості, а наша гордість, нетерпимість до того, що комусь щось дається легше, нерозуміння того, що справедливість — у Волі Божій. Заздрість же лише породжує злобу, гнів, захланність і ненависть. Тому слід відмовитися від шкідливої звички порівнювати себе, свій добробут, становище, блага з тим, що мають інші. У гонитві за успіхом слід пам'ятати, що падати з п'єдесталу значно болючіше, ніж підніматися на нього. Тож, навпаки, слід потішитися успіхам іншої людини, щиро побажати їй ще більшого матеріального чи духовного статку. Тоді збережемо наше серце в чистоті думок і помислів.

Житійна історія.

Це було у позаминулому столітті. У туринському домі св. Івана Боско задзеленчав дзвоник, сповіщаючи мешканців про підвечірок. Гурт хлопців підійшов до чотирьох великих кошиків з окрайцями хліба. «По окрайцеві для кожного», — повідомили чергові. У черзі за хлібом стояв також Франциск Пікколі. Удома йому часто доводилося голодувати. Дім св. Івана Боско теж був не з багатих, тому окрайці були невеликі. А хлопець добряче зголоднів. Він побачив, що дехто двічі або тричі стає у чергу, щоб взяти хліб, і зробив так само. Однак, коли з'їв три окрайці, його почало гризти сумління. Подумав, що це була крадіжка. Франциск вирішив піти до сповіді. Раніше його сповідником був о. Боско. Та цього разу хлопчак шукав незнайомого священика, тому пішов до сусідньої церкви. Але, коли почав сповідатися, відразу впізнав голос о. Боско. Засоромлений і трохи зляканий, промовив: «Я вкрав і з'їв три окрайці хліба». — «Зашкодили тобі?» — запитав сповідник. — «Ні», — здивувався Франциск. «Ти був голодний?». — «Так, дуже». — «Тоді не переживай. Голод і хліб — це добрі речі. Якщо будеш голодний або потребуватимеш ще чогось, завжди можеш звернутися до мене». Франциск Пікколі став священиком і піклувався про бідних дітей.

3. ЯК НЕ ОБІКРАСТИ СЕБЕ?

Біблійна історія. І озвався до Нього один із народу: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». А Він відказав йому: «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» І промовив до них: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:13-15).

Поради старшого. Усе, що існує на землі, у воді і в повітрі, належить Богові, Який дозволяє користуватися нам Його власністю, щоб могли стати такими, як Він: щедрими, чуйними, безкорисливими. Тому нагромадження власності задля лихих намірів або з гордощів чи любові до багатства та розкошів є гріхом проти Заповіді Божої і підриває гідність людини. Маємо заробляти своєю працею стільки, щоб утримати себе і сім'ю. Але не слід прив'язувати своє серце до майна. Натомість уміти легко з ним розлучитися задля користі ближнього, на славу Церкви і Господа. Щоб ми не обікрали себе духовно, Божа Заповідь навчає нас захищати власність ближнього від псування та втрати, обходитися з позиченою річчю так, ніби вона належить нам. Те саме стосується шкільної, церковної чи державної власності. Ми також повинні попереджати ближнього про небезпеку, яка загрожує його майну (пожежі, крадіжки), допомагати примножувати статки, як це робили Авраам для Лота чи Йосип для фараонового двору, підтримувати порадою, допомогти знайти добру роботу і не втратити її, щоб мати засоби для існування та сповнення духовних потреб. Маємо не лише висловлювати співчуття нужденним, а подати їм милостиню, утішити ласкавою розмовою. Не прагнімо слави, а радо думаймо про успіхи друзів та суперників — лиш так сповнимо Божу Заповідь «Не кради» щодо самих себе.

Поміркуй і дай відповідь на питання: Що Ісус Христос називав найбільшим ворогом власності людини? Як сповнювати Божу Заповідь «Не кради» щодо самих себе? Якими прикладами з життя можеш обґрунтувати свою відповідь?

Перевір себе. Яких багатіїв засуджує Христос? Шукаючи відповіді на це питання, скористайся змістом відомих тобі притч. Чиє богоугодною діяльність Ярослава Мудрого, Гальшки Гулевичівни, Петра Могили, Івана Мазепи та інших меценатів? Яке спонсорство ти не сприймаєш?

Запам'ятай! Божа Заповідь «Не кради» перш за все спрямована проти нашої пожадливості і заздрості.

Виконай в зошиті завдання етичного практикуму.

Проаналізуй свої наміри і поведінку:

1. Що ти робиш, коли тобі довго щось не вдається?

2. До яких волонтерських обов'язків відчуваєш внутрішню готовність?

3. Наскільки легко дається тобі духовна праця? Поділися своїми «секретами».

Дата:19.03.2020.

Тема: «Не кради».

Виконати завдання:

1.З’єднати колонки

Лихварство це все те, чим володіє людина;

Плагіат використання людини в потребі для власної

наживи;

Вандалізм це злісне нищення і псування чужої власності;

Крадіж привласнення або запозичення тексту з чужої

літератури чи іншого твору без дозволу автора

Власність це потаємне забирання чужого добра проти

волі власника

2. Розв’язати кросворд.

1) Насильницьке забирання чужого добра під загрозою життя людини

2) Смерть з метою уникнути будь-якого страждання.

3) Не чини …

4) Порушення людиною Божих Заповідей

5) Божа благодать робить наше серце храмом Святого …

3. 5.

3. Складання «асоціативного куща» до слова гріх.

Гріх

Дата: 02.04

Тема: «Не свідчи неправдиво на ближнього твого»

Ключовий вірш: «Свідок брехливий не буде без кари...» (Пр. 19:5).

Записати слова в словник:

Брехня — неправдиві слова та дії.

Лицемірство — прагнення нещирої людини вдавати з себе доброчесну та добродійну.

Осуд — визнання іншого винуватим, несхвалення його дій.

Правда — те, що узгоджується з Божим Словом.

Свідок — очевидець подій.

Свідчення — підтвердження або заперечення певної інформації на основі конкретних фактів.

Синедріон — державний орган у давній Іудеї, який здійснював політичну, судову і церковну владу.

Слава — пошанування Бога як Творця; пошанування людини ближніми за її заслуги.

Суд — правоохоронна установа, яка викриває несправедливість та злочини і встановлює кару для винних.

Честь — гідність людини, родини, суспільної верстви, яка викликає загальну повагу.

Прочитайте текст .

1. ЩО ТАКЕ ДОБРЕ ІМ'Я ЛЮДИНИ?

Господь дарує кожному з нас ім'я, яке через Ангела-охоронителя оберігає і допомагає в житті. Однак уже в нашій волі зробити так, щоб наше ім'я вимовлялося людьми з повагою і довірою. У Святому Письмі сказано: «Ліпше добре ім'я, як багатство велике» (Пр. 22:1). Добре ім'я не можна купити. Його здобуваємо тільки чесним, праведним життям. Натомість одним незваженим вчинком можна надовго або й назавжди перекреслити його. Сказавши комусь неправду, ув'язавшись у сварку чи бійку, самі наражаємо себе на небезпеку втрати довіри до нас. Той, хто почує неправду з наших вуст, побачить нас сварливими і скандальними, й іншому закаже не довіряти нам. Якщо маємо проблеми у спілкуванні з однокласниками, мабуть, не їх слід у цьому звинувачувати, а пошукати причин у своїй поведінці, бо ж, напевно, у якийсь момент зрадили своє добре ім'я.

У всі часи високо цінувалися добре ім'я людини, честь її роду та стану, до якого належить. Образа честі дворянина змушувала його кров'ю змити приниження. Честь християнина — у вірності Богу, любові до ближнього, тому не маємо необхідності змивати її кров'ю, просто слід жити чесно, правдиво, доброзичливо. Так заслужимо собі добре ім'я.

Добре ім'я, честь зобов'язують нас до постійного саморозвитку, вдосконалення свого характеру, думок, вчинків. Цінування доброго імені допомагає в будь-якому життєвому епізоді зберегти людську гідність, а з іншого боку — не принизити її у ближньому. Як Ім'я Господнє складає славу Творцю, так і наше добре ім'я становить славу нашого життя. «... краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!» — зізнавався святий апостол Павло (ІКор. 9:15).

Однак прагнення зберегти і примножити славу доброго імені ризикує перерости в честолюбство, чванливість. Від цього застерігав нас святитель Іван Золотоустий: «Страшна любов слави, страшна й повна багатьох зол... Це — звір неприборканий, багатоголовий, що бунтується проти тих, що його годують». Марнослав'я породжує заздрість, гнів, ненависть, жорстокість, прагнення принизити іншого. Але, тільки понизившись сам, піднесешся у славі доброго імені, як показав нам це Своїм життям Ісус Христос.

2. ЧИ МАЄМО ПРАВО ОСУДЖУВАТИ ІНШИХ?

Марнослав'я неминуче призводить нас до спокуси осуджувати інших, шукати в них недоліків та гріхів. Фарисей у Христовій притчі подумки осуджує грішника митаря, що прийшов до храму покаятися. Книжник осуджує блудницю, яку прихистив Своєю любов'ю і прощенням Христос. Ці приклади зі Святого Письма нагадують нам, що осуд народжується від гордині, адже, засуджуючи інших, ми вважаємо себе кращими за них. Крім того, осуд небезпечний ще й несправедливими наслідками. Нерідко він виникає у гніві, коли не можемо реально, тверезо оцінювати свої й чужі вчинки. Звинувачуючи однокласника у привласненні нашого плеєра тільки на основі підозр, добре подумаймо, які наслідки матиме для нього таке невиважене приниження його гідності і як думатимуть про нас, коли з'ясується правда. У народі давно помічено: «Кожен судить по собі». Один хлопчина відмовився від пікніка тому, що там, на його думку, будуть лихословити і грати в карти. Значить, такі спокуси нерідко навідують і того, хто наперед звинуватив своїх друзів. Святі Отці Церкви навчають: «Хто сгм не є злий, не легко йому буде зле судити про інших»; «Волію помолитися і судити добре про злих, ніж зле про добрих».

Підозра багато в чому схожа на осуд, однак маємо її більше в серці, ніж на устах. І тим вона є ще більш небезпечною, бо часто людина й не здогадується про наше упередження щодо неї, не може передбачити наших вчинків, а значить випередити нас, шукаючи порозуміння. Підозра втомлює наше сумління, відвертає його від Бога, а зосереджує часто на дріб'язкових речах і фактах. Отруює життя і наше, і ближнього несправедлива критика. Маємо пам'ятати про те, що вона не просто псує настрій іншій людині, вона спричиняє занижену самооцінку і зневіру у власних силах, породжує гнів і заздрість, може призвести до гріховних думок про помсту або самогубство. Тому відмовмося від спокуси «про-пісочувати» на класних зборах нерадивого учня, у якого погіршилась дисципліна або знизилася успішність, брати на глузи однокласника, який невдало відповів на уроці або одягається не так, як ми, чи має своєрідні захоплення. Краще підтримаймо таких дружньою порадою, а коли бачимо невиправність їхньої поведінки, то помолімося до Господа, бо ж виявляти чужі гріхи — то справа Божа.

Підозри, осуд, несправедлива критика стали нині уже суспільною проблемою. Раз по раз державні суди, охоплені корупцією, приймають несправедливі вироки. Зі сторінок засобів масової інформації політики виливають потоки бруду. Та при тому нікому, яких би вершин слави, не досягла людина не слід забувати Христового навчання: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас» (Мт. 7:1).

Повчальні оповідання

1. Два монахи, повертаючись до обителі, на березі ріки зустріли красиву жінку. Як і монахи, вона хотіла перейти ріку, але вода була глибока, а течія бурхлива. Тоді один з монахів узяв її на плечі і переніс на другий берег. Інший монах цілу дорогу ганьбив свого супутника, що той не шанує святого звичаю, що забув про свій стан. Як посмів не лише торкнутися жінки, але й узяти її на плечі і перенести на другий берег! Що скажуть на це люди? Ганьба впаде на їхній монастир і на їхню релігію! І так докоряв без перерви. Знічений монах вислуховував терпляче ці безконечні докори, але нарешті не витримав і промовив: «Брате, я цю жінку давно залишив на березі ріки, вона пішла своєю дорогою. А ти ще досі несеш її» .

2. Один молодий грошовитий брокер познайомився з дуже елегантною, надзвичайної краси молодою артисткою. Невдовзі він закохався в неї, вони часто разом відвідували театри, кіно, кафе. Дівчина подобалася йому щораз більше, і він вирішив одружитися. Але, як людина обачлива, задумав перед шлюбом перевірити її минуле. З цією метою він найняв приватного детектива, але не назвав свого прізвища. Через деякий час із приватної детективної агенції отримав докладний звіт. У ньому повідомлялося, що особа, якою він цікавиться, має бездоганну репутацію, її минуле без будь-яких плям і оточення теж поза сумнівом. «Єдиною темною плямою на її репутації є факт, що останнім часом вона зустрічається з одним молодим брокером, який має дуже непривабливе минуле і спосіб ведення його справ на біржі надто підозрілий» (Поль Вортон).

3. ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНІ ЛЖЕСВІДЧЕННЯ?

Подання неправдивої інформації найчастіше зустрічаємо в пресі, радіо- і те-леефірі, Інтернеті. Вона спрямована на формування вигідної певним силам громадської думки і може мати дуже неприємні наслідки. Так, постійне нагнітання повідомлень про голодування наших громадян, неймовірне погіршення їхнього споживчого кошика має спричинити недовір'я до влади, бунтівливі настрої, а значить порушити спокій у державі на догоду корисливим інтересам. Навпаки, коли відбулася аварія на Чорнобильській АЕС, влада довго приховувала від свого народу її факт та істинні масштаби катастрофи. Чиновники, вивізши своїх дітей у південні санаторії, ініціювали через кілька годин після аварії пробіг здоров'я серед школярів міста Прип'яті — серця катастрофи, а за 5 днів — Першотравневі демонстрації у всіх населених пунктах України. Такі випадки трапляються і в повсякденному нашому житті. Один із першоквітневих жартів учнів про те, що у їхньої вчительки затопило квартиру, призвело до того, що хвора на серце жінка потрапила до лікарні з інфарктом.

Обмова спрямована на навмисне виявлення наших недоліків. Обмовники з задоволенням розповідають про негаразди у чужій родині, про невиконане кимсь домашнє завдання, про невдачі в потаємному коханні. Крім того, вони стараються применшити заслуги ближнього, неправдиво їх потрактувати. Перемогу на біговій доріжці пояснюють сприятливим напрямком вітру, слабкими суперниками, домовленістю і т.п., згадують про те, як минулого разу прийшов на фініш передостаннім. Обмовники скупі на похвалу і не поспішають підтверджувати чесноти ближнього. Обмови небезпечні як для людини, яку обмовляють, бо спрямовані проти її доброго імені і можуть сприяти переростанню недоліку в гріх, так і для самого обмовника, бо межують із заздрістю та підлістю.

Очорнення має місце тоді, коли ближньому приписуються не притаманні йому гріхи. Так зробила жінка Потіфара, коли не добилася взаємності від Йосипа, вона оголосила слугу насильником. Саме очорнення призводить до лжесвідчень у засобах масової інформації та на суді. Очевидно, підкуплені лжесвідки звинуватили Ісуса Христа у підбурюванні народу та богохульстві. І найстрашніший той суд, який послуговується лжесвідченнями та, не розібравшись, карає невинних. У 870-х роках у Білорусії за неправдивими свідченнями було засуджено 14 невинних людей за вбивство (а одного і страчено), аж поки знайшли справжнього кіллера. У сталінські часи за лжесвідченнями було репресовано мільйони людей! Очорнює однокласника той, хто звалює на нього свою власну вину (за розбите м'ячем вікно, за пописану парту чи неприбраний клас). Цар Давид гостро засуджує очорнителів: «Отрута зміїна на губах їхніх».

Нерідко обмова або очорнення здійснюються нами для того, щоб посварити між собою людей, які живуть у мирі, люблять одне одного з метою сіяння незгоди. Не один вдається до такого засобу, щоб посварити пару закоханих, один із яких подобається нам самим, щоб очорнити перед учителем сумлінного, а тому «несучасного учня». Сіяння незгоди здійснюється і на суспільному рівні. Австро-німецькі спецслужби, щоб мати привід до початку Першої світової війни, організували вбивство свого ерцгерцога у у місті Сараєві. На багато років з вини політиків затягнулися конфлікти в Іраку, Азербайджані, Косовому.

Відповіддю на обмови, очорнення, сіяння незгоди та неправдивої інформації мають бути наша любов і прощення. Перед такою зброєю відступить і найбільший мерзотник. .

Виконати завдання в зошиті:

1. Знайдіть відповідності між частинами прислів’їв, запишіть у зошит і поясніть їх зміст.

Слів не розкидаєш – найбільше багатство.

Слово чемне а брехуна — з усiх боків.

Брехнею свiт пройдеш, добру славу маєш.

Спершу слово зваж, а назад не повернешся.

Добре ім’я – кожному приємне.

Бiйся цапа спереду, коня — ззаду, а потім скажи.

2. Випишіть всі літери червоного кольору і ви довідаєтесь, що є гарним фундаментом для дружніх стосунків із людьми. Як ви розумієте це твердження?