05.05.2020 Історія України 10 клас

Історія України  10 клас

Завдання : в  зошиті записати число, домашня робота, тема урока. Завдання виконати, сфотографувати  і надіслати на електрону адресу  Liliya0809@ukr.net, Viber( 0999603927), гугл  класрум.

Дата: 05.05.2020

Тема:  Завершення бойових дій на території України.

Завдання:

І.  Повтореня вивченого. Тести

1. Перший населений пункт, звільнений на території України, — це ... .

2. Визволення Лівобережної України та Донбасу почалось після перемоги в ... 

3. Визволення Лівобережної України та Донбасу відбулось у ... р.

4. Донбаська операція радянських військ відбулася... 

5. Відступаючи з Лівобережної України і Донбасу, німці проводили політику ... 

6. На 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти були перейменовані ... .

7. «Східний вал» — це ... .

8. Форсування Дніпра радянськими військами почалось ... 

9. У вересні радянські війська оволоділи на правому березі Дніпра ...  плацдармами.

10. «Сірі піджаки» — це ... 

11. Для здійснення вирішального наступу на Київ радянське командування спочатку обрало ...        . Проте ця спроба виявилася невдалою.

12. Наступ на Київ, який завершився визволенням міста, здійснювався з ... .

13. Київ було визволено від гітлерівських загарбників ... .

14. У визволенні Києва разом із радянськими військами брала участь і ... .

15. У 1943 р. рейд у Карпати здійснило партизанське з’єднання під командуванням ... .

16. III надзвичайний Великий збір ОУН(Б) відбувся ... .

ІІ. Опрацювати  додаткову інформацію «Завершення бойових дій на території України». Записати опорний конспект.

  У червні 1944 р. основні наступальні операції Радянської армії було перенесено до країн Балтії та в Білорусію. Однак уже в липні активні бойові дії знову розгорнулися в Україні. 13 липня — 29 серпня 1944 р. на території Галичини силами Першого Українського фронту (новий командувач маршал І. Конєв) було здійснено масштабну Львівсько-Сандомирську наступальну операцію проти німецької групи армій «Північна Україна». Німецьке командування очікувало на літній наступ радянських військ на цій ділянці фронту, тому тут було підготовлено три потужні оборонні рубежі.

Радянський наступ було спрямовано в район містечка Броди. Пробивши вузький коридор, радянські війська ввели в нього танкову армію, яка розірвала німецьку оборону навпіл, просунувшись уперед на 50—80 км. У районі Бродів було оточено сім німецьких дивізій і дивізію СС «Галичина». До 22 липня 1944 р. більшість дивізій було розбито. Близько 5 тис. солдатів «Галичини», щоб уникнути радянського полону, приєдналися до загонів УПА, які діяли в цьому районі.

27 липня 1944 р. радянські війська увійшли у Львів, а 29 липня перетнули Віслу, захопивши в районі Сандомира плацдарм на західному березі річки. Вермахт зазнав катастрофічних втрат: 400 тис. убитими, пораненими й полоненими. Радянська армія втратила близько 290 тис. бійців.

Наприкінці липня 1944 р. війська Першого Українського фронту перейшли в наступ на території Волині, вигнали німецькі війська із західної частини Волинської області, форсували Західний Буг і 24 липня взяли польське місто Люблін.

Тим часом війська Другого й Третього Українських фронтів у результаті Яссько-Кишинівської операції (20—29 серпня 1944 р.) розбили групу армій «Південна Україна», завершили вигнання противника з півдня України, Молдавії та вступили на територію Румунії. Німеччина та її союзники втратили понад 200 тис. осіб. Проте найсерйознішою стала втрата нафтових родовищ, і німецька армія швидко відчула нестачу палива.

Під впливом перемог радянських військ у Бухаресті спалахнуло антинацистське повстання, у результаті якого було повалено режим Й. Антонеску. 24 серпня 1944 р. новий уряд Румунії оголосив війну Німеччині. У вересні такі самі виступи відбулися і в Болгарії. Це дало змогу радянським військам із півдня вийти на кордони Угорщини та вступити на територію Югославії.

 Бійці Першого Чехословацького корпусу відновлюють прикордонний стовп на кордоні своєї держави. 1944 р.

 Радянські війська вступають на територію Румунії. Серпень 1944 р.

  Радянський плакат 1944 р.

Чи стала Україна вільною в результаті вигнання німецьких загарбників?

   На початку серпня 1944 р. армії відновленого Четвертого Українського фронту (був тимчасово ліквідований після звільнення Криму) розгорнули наступ у напрямку Карпат, поступово витісняючи вермахт із Прикарпаття. За кілька днів радянські війська оволоділи нафтовими промислами регіону. Німецькі й угорські частини відступили в гори й перекрили основні перевали на Головному Карпатському хребті, закріпившись на угорській «лінії Арпада».

Із метою виходу в Закарпаття радянський Генеральний штаб розробив сміливу й дуже складну Східно-Карпатську наступальну операцію (тривала з 8 вересня до 28 жовтня 1944 р.). Прорив мали здійснювати війська Першого й Четвертого Українських фронтів (командувачі І. Конев та І. Петров).

Радянське командування сподівалося узгодити свої дії з антинацистським повстанням у Словаччині.

Найжорстокіші бої розгорнулися в районі Дуклянського перевалу в західній частині Лемківщини. На початку жовтня 1944 р. для штурму Дуклянського перевалу було кинуто також війська Першого Чехословацького корпусу, сформованого в СРСР переважно з вихідців із Закарпаття (80 % бойового складу). Хоча 6 жовтня 1944 р. оборону противника на перевалі було прорвано, війська Першого Українського фронту так і не змогли досягнути району діяльності словацьких партизанів, а тому 28 жовтня 1944 р. змушені були перейти до оборони. Німецькі війська придушили Словацьке повстання.

   Тим часом радянські війська, що наступали з території Румунії, прорвали угорську оборону в районі Дебрецина та створили загрозу оточення закарпатського угруповання угорських армій. Це змусило угорське командування відвести війська на придунайську рівнину. Відхід угорських армій дав можливість військам Четвертого Українського фронту перетнути Головний Карпатський хребет. 28 жовтня 1944 р. війська Четвертого та Першого Українських фронтів остаточно витіснили угорські та німецькі війська з території сучасної України. Під час Східно-Карпатської наступальної операції Радянська армія втратила 126 тис. осіб, Чехословацький корпус — близько 6 тис. осіб. Однак, незважаючи на втрати, радянським військам вдалося завершити вигнання німецьких військ та їхніх союзників із території України, вивести з війни союзників Німеччини Румунію та Болгарію, зайняти частину Угорщини, закріпитися в Південній Польщі та Північній Словаччині.

У 1943—1944 рр. у боях за Україну кожного дня активних боїв гинуло до 60 тис. бійців і командирів Радянської армії, 60—70 % із яких були вихідцями з України. Після завершення боїв на українських землях щонайменше 1 млн мобілізованих в Україні солдатів загинули в Європі. Загалом кількість мобілізованих до лав Радянської армії в 1943—1945 рр. жителів України становила 4—4,1 млн осіб.

Безпосередньо для звільнення українських земель із січня 1943 до жовтня 1944 р. було проведено 11 стратегічних і 28 фронтових операцій. 680 діб тривала запекла битва за Україну. Під час цих боїв втрати становили 3,83 млн осіб, втрати танків і САУ досягали 21,6 тис. машин, гармат і мінометів — 72,2 тис. одиниць, бойових літаків — 5,4 тис. одиниць. Вигнання німецьких військ та їхніх союзників з України не стало визволенням. Сталінський тоталітарний режим і в роки війни продовжував здійснювати масові злочини: це діяльність польових військкоматів, акції депортації кримських татар на інших народів Криму та півдня України.

ІІІ. Дати відповіді на запитання( письмово):

1. Яку військову операцію на території України назвали «Сталінград на Дніпрі»?

2. У результаті яких операцій Радянської армії було визволено Правобережну, Південну й Західну Україну?

3. Яка дата вважається Днем визволення України?

 4. Які чинники сприяли успішному просуванню радянських військ в Україні в 1944 р.?

Дата: 05.05.2020

Тема: Українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй. Внесок українського народу в перемогу над нацизмом.

Завдання:

І. Перглянути  відеоролик  «7 мільйонів українців боролися з нацизмом у лавах Об’єднаних націй».  https://www.youtube.com/watch?v=GcPcqYtmaeU 

ІІ. Опрацювати додатковий матеріал.

1. Участь українців у військових формуваннях Польщі та Чехословаччини.

120 тис. українців воювали проти Вермахту у складі Війська Польського. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі. Крім того, на польській службі перебували кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Ці офіцери також захищали Польщу в 1939 р. Після поразки Польщі у 1939 р. українці продовжили воювати у складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням. Вступаючи до польських формувань в СРСР, українці рятувались від загибелі в ГУЛАГ. З цієї ж причини українці, родом із Закарпаття, пізніше вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи. 17 вересня 1939 р. східний кордон Польщі перетнула Червона Армія. Так у Другу світову війну вступили радянські українці.

2. Участь українців у військових формуваннях Канади та США.

Найчисельніша українська діаспора в Канаді неодночасно сприйняла початок війни: в середовищі прорадянського українства панували антигітлерівські настрої, в націоналістичних колах сподівалися, що розвиток подій створить можливість відновити українську державність.

Урядові кола Канади не могли байдуже ставитись до заяв деяких представників ОУН, які поділяли пронімецьку орієнтацію. З міркувань національної безпеки канадські спецслужби потурбувалися про відповідний контроль над українською меншістю. Після нападу нацистів на Польщу й оголошення Великобританією війни Німеччині деяких осіб української громади, звинувачених у нелояльності, ув’язнили в канадські трудові табори.

Коли ж Канада стала членом антигітлерівської коаліції, українці дістали широкий доступ до її Збройних Сил. За різними джерелами в канадській армії служило від 35 до 50 тис. українців (11,4% канадських українців). Вони проходили службу як на американському континенті, так і в Гонконгу, де втрати серед них досягли 34% від загальної кількості.

Ставлення державної адміністрації США до тієї частини американських українців, які сповідували радикальні націоналістичні погляди, також було негативним. Однак значна частина українців, що мешкала в США, добровільно рекрутувалась в різні служби американської армії. Близько 40 тис. американців українського походження воювали в тихоокеанському регіоні, в Малій Азії, Північній Африці, Європі, брали участь в поставках до СРСР по ленд-лізу, брали участь в операції «Оверлорд» і, нарешті, зустрілися з своїми земляками-українцями на Ельбі в 1945 р.

3. Участь українців у військових формуваннях Великої Британії та Франції.

Британський уряд також прохолодно сприймав визвольні тенденції в українському русі, по-перше, засуджуючи терористичний характер дій українських націоналістів проти польських владних структур, а по-друге, небезпідставно підозрюючи співробітництво Німеччини та ОУН. Однак Англія, а разом з нею і Франція своєрідно розігрували українську карту. Так, в інформації нацистської політичної розвідки від 3 березня 1940 р. говорилось «З початку війни активізувалася діяльність ворожих держав стосовно Радянського Союзу. Вони приділяють цьому питанню підвищену увагу, висунули лозунг звільнення від іга Москви й усіма засобами намагаються залучити на свій бік представників його народів. Активність Парижа та Лондона виявляються наприклад, у створенні «українського легіону» у Франції та національних частин кавказців у армії Вейгана».

Все ж, яку б гру не вели політики, британські та французькі, українці виявили неабиякий патріотизм по відношенню до нової батьківщини. Після нападу Німеччини на Францію українство, яке гуртувалось навколо Українського Народного Союзу (УНС), виявило бажання зі зброєю в руках захищати французьку землю. Лише через канцелярію УНС в Парижі заявили про своє бажання воювати 7000 українців. 5 тис. з них, визнаних придатними, в складі «Іноземного Легіону» брали участь у всіх великих боях за Фландрію, під Седаном, над Сомою (травень 1940 р.), над Сеною, Марною, Луарою, Соною (червень 1940 р.).

Статус окремих підрозділів у таборі французького руху Опору отримали, три українські формування – курінь ім. І.Богуна, курінь ім. Т.Шевченка та підрозділ поручика Круковського. Два перші сформовані в 1941–1942 рр., як українські батальйони «шуцманшафту», в складі 30 піхотної дивізії СС були кинуті проти «макі» і в серпні 1944 р. перейшли на їхній бік. До відділу поручика Круковського належали ті, хто втік з частин української дивізії «Галичина», яка навесні-влітку 1944 р. проходила підготовку у Франції.

    Щоб уявити “географію” участі українців в боях Другої світової війни, їхню масову звитягу і жертовність, досить прочитати слова письменника і публіциста Мирослава Небелюка: «В гігантському змагу останньої війни українці взяли масову участь. Перейдіть лише цвинтарі полеглих у Нормандії, огляньте лише жертви великого союзного десанту на побережжях Франції, і на вояцьких хрестах знайдете стільки українських прізвищ, що вам зробиться соромно за весь так званий культурний світ, для якого не існує України хоч українська кров лилася під англійським, американським та яким хочете іншим прапором за сильні ідеали, в яких осягненні українська участь замовчана, і сильні світу цього, як, наприклад Черчілль, згадуючи кожен човен, затоплений німцями, ніколи не згадають, що на Монте Кассіно, в Нарвіку, в Авранші, у всіх Ульгатах і Ріва Белля – лилась українська кров.

А хто скаже, що в Дієпп українці становили в 3 рази більший відсоток канадських частин як становлять відсоток Канади? А хто взагалі чув, що в Канадському батальйоні, який боронив Гонконг, чи не одним з найславніших в останній війні, українці становили відсоток, що в 4 рази перевищує відсоток, який вони становлять в числі населення Канади. А хто порахує кров українців в болотах Маастріхту, на бетоні укріплень Кореджідору чи Батаану, в джунглях Індокитаю, на рисових полях в Кореї».

1)Завдання: Визначте кількість українців та причини їх участі у військових формуваннях Польщі та Чехословаччини.

2)Завдання: Визначте кількість українців, які воювали у військових формуваннях Канади та США. З’ясуйте, як українці Канади та США сприйняли початок війни, як уряди цих країн відреагували на погляди українців?

3)Визначте кількість українців, які воювали у військових формуваннях в складі Великої Британії та Франції. Як називалися українські військові формування в складі Великої Британії та Франції? Що спонукало уряди цих держав залучати українців до своїх армій?