Громадянська
освіта 10 клас
Завдання : в зошиті записати число, домашня робота. Завдання виконати, сфотографувати і
надіслати на електрону адресу Liliya0809@ukr.net
або Viber( 0999603927). Завдання виконувати
і надсилати до кінця дня.
Дата: 20.05.2020
Тема: Міжнародне гуманітарне право.
Завдання:
І. Опрацювати
«Розділ 7. Тема 2, п.4».
ІІ. Прочитати
додаткову інформацію.
Міжнародне гуманітарне право (далі
— МГП) — сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які обмежують методи
і засоби ведення війни, регулюють захист жертв війни. Його називають правом
війни, або правом збройних конфліктів. Формування «правил ведення війни» триває
впродовж понад 100 років. МГП накладає на сторони, які воюють, обмеження,
що стосуються засобів і методів ведення війни, захищає тих, хто не бере
участі чи припинив брати участь у воєнних діях.
МГП діє у міжнародних збройних конфліктах (тобто в таких, у яких беруть
участь хоча б дві держави), у ситуаціях, коли вся або частина території країни
окупована чужоземними силами, а також у збройних конфліктах у межах однієї
країни. МГП застосовується до всіх сторін конфлікту, незалежно від того, хто
його розпочав.
Комбатанти — особи зі складу збройних сил сторони, яка бере участь у міжнародному
збройному конфлікті (за винятком медичного і духовного персоналу).
Комбатанти мають право
брати безпосередню участь у воєнних діях і повинні відрізнятися від цивільного
населення щонайменше відкритим носінням зброї. Учасників неміжнародного
збройного конфлікту класифікують як урядові збройні сили та члени озброєних
груп, які не мають права брати участі у воєнних діях. Застосування військових
заходів насильства щодо комбатантів у воєнних діях аж до їх знищення визнається
законним, за винятком випадків, коли особа є такою, що вибула зі строю (hors de combat). У разі
захоплення комбатанта противником він має право на отримання статусу
військовополоненого.
Некомбатанти — особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але
безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать: медичний і
духовний персонал, інтенданти, військові кореспонденти, юристи тощо. До цих
осіб не має застосовуватися зброя, якщо вони зайняті виконанням своїх безпосередніх
обов’язків. Некомбатанти втрачають захист МГП у разі їхньої безпосередньої
участі у воєнних діях на період такої участі.
Цивільна особа — будь-яка особа,
яка не входить до складу збройних сил та не є членом збройної групи. У разі
сумнівів щодо того, чи є особа цивільною, вона вважається цивільною. Наявність
серед цивільного населення окремих людей, які не підпадають під визначення
цивільних осіб, не позбавляє решту населення цивільного статусу і захисту, який
надає МГП.
Міжнародне право збройних конфліктів визначають:
Гаазькі конвенції та декларації 1899 (три конвенції та три декларації)
Гаазькі конвенції та декларації 1907 (13 конвенцій)
Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року:
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях;
Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в
корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі;
Конвенція про поводження з військовополоненими;
Конвенція про захист цивільного населення під час війни
Додаткові протоколи до Женевських конвенцій 1977 року і Резолюції ГА ООН
Норми МГП регулюють ведення
воєнних дій сторонами конфлікту і надають захист особам, які потрапили до рук
ворога. А також зобов’язують сторони конфлікту розрізняти комбатантів та цивільних
осіб й утримуватися від нападу на цивільних осіб; забороняють або обмежують
застосування тих видів зброї, які завдають особливо важких страждань, або не
дозволяють розрізняти комбатантів і цивільних осіб; зобов’язують сторони
конфлікту піклуватися про поранених і хворих та надавати захист медичному
персоналові; зобов’язують сторони конфлікту забезпечувати повагу до людської
гідності військовополонених та інтернованих цивільних осіб.
До воєнних злочинів і злочинів проти людства строк давності не застосовується.
Найманець не має права вважатися комбатантом чи військовополоненим. Норми МГП
встановлюють відповідальність командира за порушення підлеглими Женевських
конвенцій, якщо він знав про можливість вчинення ними злочинів, але не вжив
потрібних заходів для запобігання їх. Якщо актами законодавства України
встановлено ширший обсяг захисту жертв збройних конфліктів, ніж ті, що
встановлені МГП, застосовують акти законодавства України.
У березні 2017 року Міністерство оборони України наказом № 164 затвердило «Інструкцію про
порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у
Збройних силах України». Вона ґрунтується на принципах, закріплених у чинних
нормативних актах МГП. Інструкція також регламентує поводження із цивільним
населенням, жертвами збройних конфліктів, медичним і духовним персоналом
противника, поводження з останками загиблих (померлих) у збройних конфліктах,
військові та медичні перевезення, перемир’я і закінчення воєнних дій, загальні
правила дій військ (сил) на окупованій території. Окремо визначено особливості
застосування норм МГП у внутрішніх збройних конфліктах (збройних конфліктах
неміжнародного характеру) та дотримання норм права прав людини у ситуаціях
порушення внутрішнього порядку, таких як заворушення, окремі й спорадичні акти
насильства.
ІІІ. Виконайте завдання (письмово)
Знайдіть в «Інструкції про
порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних силах
України» (джерело: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0704-17) значення таких термінів та записати їх в зошит: анексія,
біженці, військовополонені, внутрішньопереміщена особа, демілітаризована зона,
інтернування, перемир'я.
Дайте відповіді
на запитання, користуючись положеннями цього документа( записати в зошит):
1. Які методи ведення воєнних дій забороняє МГП?
2. Які засоби заборонено застосовувати під час воєнних дій?
3. Які об'єкти та які особи перебувають під захистом МГП?
4. Чому МГП визначає перелік особливо небезпечних об'єктів?
5. Чи забороняє МГП застосовувати військові хитрощі? Що вважається
військовими хитрощами?
6. Наведіть приклади віроломства, передбачені нормами МГП.
ІНСТРУКЦІЯ про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права
у Збройних Силах України
Документ z0704-17, чинний, поточна редакція — Прийняття від 23.03.2017
І. Основні положення міжнародного гуманітарного права, що застосовуються у
збройних конфліктах
1. Загальні положення
1. Міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів) — система
міжнародно визнаних правових норм і принципів, що застосовуються під час
збройних конфліктів, встановлюють права і обов'язки суб'єктів міжнародного
права щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення
збройної боротьби, забезпечення захисту жертв конфлікту та визначають
відповідальність за порушення цих норм.
3. Основне завдання МГП — захист осіб, які не беруть безпосередньої
участі у воєнних діях, а також тих, які перестали брати в них участь у
результаті хвороби, поранення або будь-якої іншої причини, незалежно від їх
раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови
або інших ознак.
Основні терміни і поняття міжнародного гуманітарного права
9. Віроломство — дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника,
примусити його повірити, що він має право на захист і зобов'язаний надати такий
захист згідно з нормами міжнародного права, які застосовуються в період
збройних конфліктів, з метою його обману. Заборонено вбивати, завдавати
поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. МГП не
забороняє використання військових хитрощів з метою введення противника в оману
(маскування, демонстративні дії, дезінформація, імітація тощо).
23. Збройна агресія — протиправне застосування збройної сили однією
державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної
незалежності іншої держави.
37. Неміжнародний (внутрішній) збройний конфлікт (збройний конфлікт
неміжнародного характеру) — тривалі та інтенсивні збройні зіткнення на
території держави між урядовими збройними силами і організованими збройними
формуваннями або між організованими збройними формуваннями.
38. Об'єкти, які знаходяться під захистом МГП: медичні формування;
санітарно-транспортні засоби; цивільні об'єкти; культурні цінності; особливо
небезпечні об'єкти; об'єкти цивільної оборони; санітарні зони (місцевості);
місцевості, що не обороняються; демілітаризовані зони. Напад на такі об'єкти
заборонено.
42. Особи, які знаходяться під захистом МГП: жертви збройних конфліктів;
медичний та духовний персонал; парламентери і особи, які їх супроводжують;
персонал цивільної оборони; персонал, який відповідає за захист і охорону
культурних цінностей; персонал, який бере участь у гуманітарних акціях. Напад
на таких осіб забороняється.
43. Особливо небезпечні об'єкти — установки чи споруди, що містять
небезпечні сили: атомні електростанції, греблі, дамби, руйнація яких може
призвести до втрати контролю над небезпечними руйнівними факторами і спричинити
великі втрати серед цивільного населення. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0704-17
Немає коментарів:
Дописати коментар