Дата:05.05.2020
Тема :
Суспільно – політичний та культурний
розвиток західноукраїнських земель в ІІ пол. ХІХ ст. Політизація національного
руху й утворення перших політичних партій: Русько-української радикальної
партії «РУРП», Української Національно-демократичної партії «УНДП».;Діяльність
культурно-освітнього товариства «Просвіта».
Починаючи з сер. XIX ст., у Західній Україні крізь
залишки феодалізму пробивалися паростки соціального прогресу. Помітне
пожвавлення в економіці почалося наприкін. 60-х — на поч. 70-х років. Та лише в
70—80-ті роки відбулося становлення фабрично-заводської промисловості, хоча й
тоді з 869 підприємств Східної Галичини більшість були дрібними, на яких було
зайнято по 5—10 робітників. Дрібні підприємства переважали також на Буковині та
в Закарпатті. Провідними були борошномельна, лісопильна, нафтова галузі, де до
сер. 90-х років завершився промисловий переворот.
Названі вище
галузі виробництва у Галичині стимулювали залізничне будівництво. У 60-ті — на
поч. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із
Заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й з воєнно-стратегічних
міркувань. Згодом воно з'єднало Львів з українськими землями, що входили до
складу Росії. До поч. 1901 р. довжина залізниць досягла 3859 км, що сприяло розвиткові
торгівлі й промисловості.
Наприкін. XIX
ст. почали розвиватися металообробна та машинобудівна галузі промисловості, хоч
і на низькому технічному рівні.
Проте Західна
Україна залишалася землеробською. У сільському господарстві почали застосовувати
нову техніку, вирощувати нові культури, використовувати вільнонайману працю,
розвивати торгове тваринництво та зернове господарство. Земля, як і раніше,
була зосереджена в руках поміщиків і селян, які розбагатіли. У Східній Галичині
налічувалося 80 % дрібних селянських господарств, на Буковині — 87 %. Схожа
картина спостерігалася і в Закарпатті.
Селяни
сплачували непосильні викупні платежі, витрачали великі кошти на тривалі судові
процеси заліси й пасовиська, пропінацію. Економічний тягар значно посилювали
також прямі та непрямі податки, різноманітні повинності. Погіршували непросту
ситуацію й корчми, що стали неодмінним атрибутом західноукраїнських сіл.
Становище
селянства Західної України значно погіршилося внаслідок економічної кризи
70—80-х років XIX ст. Зокрема, Галичина за смертністю населення посідала перше
місце в Європі. Тому не дивно, що впродовж усього пореформеного періоду не
припинялася боротьба селян за свої права. У Східній Галичині й Північній
Буковині відбувся 871 селянський виступ. Селяни використовували такі форми
боротьби: відмову працювати у поміщицьких маєтках, страйки, збори, захоплення
поміщицьких земель, втечі, підпали.
Важким було
становище робітників. Тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, умови
праці та життя залежали від підприємців. Хоч у 1885 р. австро-угорський уряд
видав закон про обмеження робочого дня 11 год. насправді він тривав Значно
довше. Зарплата західноукраїнських робітників була найнижчою в імперії. До того
ж жіночу та дитячу працю, яку Досить широко використовували у промисловості
краю, оплачували наполовину менше за чоловічу.
У другій
половині XIX ст. на західноукраїнських землях міцніє робітничий рух. Перший
організований виступ робітництва відбувся в січні 1870 р. Сто львівських
друкарів провели 7-денний страйк, який закінчився їх перемогою. На межі 70—80-х
років поряд зі страйками використовуються демонстрації, збори, мітинги.
Виникають нелегальні робітничі гуртки.
Повільний
розвиток економіки західноукраїнських земель, які залишились аграрно-сировинним
колоніальним придатком, не міг повністю забезпечити робочими місцями населення
краю. Це спричинило наприкін. XIX — на поч. XX ст. масову еміграцію. Серед
основних її причин І. Франко називав перенаселення, пролетаризацію і
пауперизацію більшості селян, злиденні заробітки робітництва. Лише протягом
1890—1914 рр. більш як 500 тис. галицьких українців емігрували до Канади, США,
Південної Америки. Великих масштабів сягнула сезонна заробіткова еміграція в
країни Європи. У Закарпатті кількість емігрантів набагато перевищувала
природний приріст населення.
Одним з не
багатьох чинників, який позитивно впливав на економічний розвиток
західноукраїнського регіону, був своєрідною формою економічної самооборони
місцевого населення, стала кооперація. Перше західноукраїнське кооперативне
товариство — торгове підприємство "Народна торгівля" було
організовано у 1883 р. у Львові. Важливою подією стало заснування в 1899 р.
товариства "Сільський господар". Найчисленнішими серед кооперативів
були кредитні спілки, які надаючи 10-відсоткові позики, швидко витіснили
більшість лихварів. Усього перед Першою світовою війною на західноукраїнських
землях налічувалося 1500 різних кооперативів.
Піднесення
суспільно-політичного та національного руху на західноукраїнських землях у
другій половині XIX ст.
Після придушення революції 1848—1849 рр.
правлячі кола Австрійської імперії зробили спробу ліквідувати революційні
реформи. Зокрема було розпущено парламент та скасовано конституцію. Однак
невдовзі Австрія, зазнавши дошкульних поразок на міжнародній арені, змушена
була піти на радикальну реорганізацію внутрішнього устрою. Насамперед було
зроблено поступки угорцям, внаслідок яких Австрійська імперія перетворилася на
дуалістичну Австро-Угорську (1867). З українських земель до угорської частини
монархії ввійшло Закарпаття, а до австрійської — Галичина і Буковина. Крім
того, Відень погодився на неофіційний політичний компроміс із поляками,
пообіцявши не втручатися в їхню політику в Галичині, яка дістала автономію з
власним сеймом та крайовим урядом.
Фактична
передача влади в Галичині полякам попервах настільки паралізувала енергію
активних членів українського руху, що вони або зовсім усунулися від громадської
роботи, або почали звертати свої погляди в бік Москви, сподіваючись на її
підтримку. До цього вдалася, головним чином, більшість галицького духовенства
та старшого покоління інтелігенції — Д. Зубрицький, Б. Дідицький, А.
Добрянський та ін. Водночас вони не відмовлялися від лояльності стосовно
Австро-Угорщини. Так у Галичині зародилося москвофільство.
Хоча москвофіли
були за походженням українцями, вони виступали проти української мови,
силкуючись писати ламаною російською. Так само вони заперечували існування
окремого українського народу, пропагуючи ідею "єдиної, неподільної російської
народності" від Карпат до Камчатки.
Усупереч
москвофільським тенденціям нова генерація інтелігенції — В. Шашкевич, Ф.
Заревич, К. Климкович, Д. Танячкевич та ін. — наприкін. 1861 — на поч. 1862 р.
заснувала народовську течію. Народовці виступали за єдність українських земель,
створення єдиної літературної мови, обстоювали ідею окремішності українського
народу. Водночас вони залишалися лояльними до австрійської влади. .
Поступово
народовський напрям перетворюється на найвпливовішу силу українського
національного руху. Прагнучи поєднати вияви національної самосвідомості з
реальними інтересами народних мас, народовці започатковують й очолюють низку
українських культурно-просвітницьких, господарських та політичних організацій,
що своїми розгалуженнями сягали кожного села. Зокрема, важливою подією
суспільно-політичного життя Галичини стало створення в 1868 р.
культурно-освітнього товариства "Просвіта", яке впродовж кількох
десятиліть відігравало провідну роль у громадському та політичному житті
Галичини. "Просвіта" через друковані видання, читальні, самоосвітні,
театральні, вокально-хореографічні, музично-інструментальні гуртки несла в
широкі народні маси і культуру, і знання, і національну свідомість. За
прикладом галичан буковинські народовці 1869 р. створили культурно-освітнє
товариство "Руська бесіда".
Важливою
інституцією стало засноване в 1873 р. у Львові Наукове товариство ім. Т.
Шевченка (НТШ). У його межах діяли 3 секції: філологічна, історико-філософська
та математично-природничо лікарська. Основним друкованим органом товариства
стали "Записки НТШ". Багатолітній голова НТШ — видатний історик М.
Грушевський реформував товариство на зразок національних академій та розгорнув
безпрецедентну за масштабами видавничу діяльність.
У 1885 р.
народовці заснували свій керівний політичний орган — Народну раду. Вона
послідовно домагалася автономії для українських територій у межах
Австро-Угорщини.
Переломним у
розвитку українського національного руху стало останнє десятиліття XIX ст. З
виникненням у цей час у Галичині українських політичних партій національна ідея
виходить за межі суто інтелігентського середовища і проникає вглиб суспільства.
Першою
українською політичною партією була створена у Львові в жовтні 1890р.
Русько-українська радикальна партія (РУРП). Із самого початку в її середовищі
існували ідейні суперечності між "старими" і "молодими"
радикалами з приводу характеру партії. Перші, репрезентовані І. Франком, М.
Пав-ликом, О. Терлецьким, були прихильниками ідей М. Драгоманова, який,
висуваючи програму федералізації Російської та Австро-У горської імперій,
фактично заперечував потребу творення самостійної української держави. Другі —
В. Будзиновський, Ю. Бачинський, М. Ганкевич та ін. виступали за негайне
введення в програму партії вимоги створення власної національної держави. Після
кількарічних суперечок перемогла "молодь". Наприкін. 1896 р. ідея
політичної самостійності України врешті-решт була внесена в програму РУРП.
Отже, вперше в
історії українського руху постулат політичної самостійності України було
включено в програму окремої партії. Але для того, щоб його реалізувати,
потрібна була тривала й копітка праця. Розуміючи це, І. Франко з 1896 р.
послідовно й цілеспрямовано розробляє у своїх працях програму національного
будівництва. "Тільки інтегральна, все-стороння праця, — писав він, —
зробить нас справді чимось, зробить нас живою одиницею серед народів.., щоб ми
справді росли органічно, то тоді тяжче буде ворожій силі спинити нас у тім
рості".
Наприкін. XIX
ст. РУРП зазнала кризи, зумовленої політичною диференціацією в її лавах. У
результаті в 1899 р. з'явилося ще 2 партії: національно-демократична та
соціал-демократична.
На Різдво 1900
р. Народний комітет як керівний орган Української національно-демократичної
парти (УНДП) опублікував першу відозву до народу. В ній наголошувалося:
"Ідеалом нашим повинна бути незалежна Русь-Україна, в якій би всі частини
нашої нації з'єдинилися в одну новочасну, культурну державу...". Вже
незабаром УНДП стала домінуючим чинником українського життя в Австро-Угорщині.
На
самостійницьких позиціях стояла й Українська соціал-демократична партія (УСДП).
її друкований орган "Воля" писав, що метою українських
соціал-демократів є "вільна держава українського люду, українська
республіка".
Отже, на зламі
століть незалежницькі ідеї починають захоплювати чимраз ширші кола
західноукраїнського суспільства. Галичина, що з легкої руки Є. Чикаленка стала
називатися "українським П'ємонтом", внаслідок напруженої праці
кількох поколінь галицько-українських громадських діячів та за істотної
інтелектуальної та фінансової допомоги зі Східної України, стала тим місцем, де
Генерувалася ідея національного визволення та возз'єднання всіх українських
земель.
ЗАВДАННЯ З ВИБОРОМ ОДНІЄЇ ПРАВИЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ
1. Що зумовлювало посилення русофільських настроїв серед
українства Східної Галичини в 1850—1860-ті рр.?
А) поширення діяльності Російської православної церкви на
західноукраїнських землях Б) політика
«нової ери» у польсько-австрійсько-українських відносинах
В) придушення російськими військами угорської революції
1848—1849 рр.
Г) скасування кріпацтва в Наддніпрянській Україні
2. У якому регіоні України сформувалися перші українські
політичні партії?
А) Східній Галичині
Б) Північній Буковині В) Закарпатті Г) Наддніпрянщині
3. Яка українська партія першою у своїй програмі
визначила метою боротьби незалежність України?
А) Революційна
українська партія Б) Русько-українська
радикальна партія
В) Українська соціал-демократична робітнича партія Г) Українська народно-демократична партія
4. Найбільший вплив на формування національної
самосвідомості української інтелігенції Східної Галичини в другій половині XIX
ст. справила:
А) політика
царського уряду на відрив Галичини від Австро-Угорщини
Б) поезія Т.
Шевченка В) концепція історії України
М. Грушевського
Г) придушення революцій 1848—1849 рр. в Європі
5. Чим була зумовлена масова трудова еміграція українців
наприкінці XIX ст.?
А) аграрним
перенаселенням українських земель Б)
прагненням російського та австрійського урядів позбутися українського населення
В) нерозвиненість
міського життя на українських землях Г)
одвічне прагнення до нових пригод і відкриттів
6. Відкриття кафедри української історії у Львівському
університеті, перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка на Наукове
з державною субсидією стало наслідком:
А) реформ Марії
Терезії та Йосифа II Б) революції
1848—1849 рр.
В) політики «нова
ера» Г) революції 1905—1907 рр.
7. Ініціаторами створення першої політичної партії в
Галичині були:
А) радикали Б) народовці
В) москвофіли Г) русофіли
8. Яка течія в українському русі на західноукраїнських
землях стала домінуючою наприкінці XIX ст.?
А) москвофільська Б) старорусинська
В) радикальна Г) народовська
9. Що вплинуло на процес утворення українських політичних
партій у Галичині наприкінці XIX ст.?
А) політизація
українського руху в Наддніпрянщині
Б) європейські
політичні ідеї та доктрини В) масова
еміграція українців за Океан
Г) організаторська діяльність греко-католицької церкви
10. У якому році у Львові було створено перший осередок
товариства «Просвіта»?
А) 1849 р. Б) 1868 р. В) 1875 р. Г) 1892 р.
11. Яку кооперативну організацію було засновано у
Галичині в 1883 р. В. Нагірним?
А) «Просвіта» Б) «Дністер» В) «Сільський господар» Г) «Маслосоюз»
12. У якому році відбулися перші вибори до Галицького
сейму як крайового органу «Королівства Галіції і Лодомерії»?
А) 1848 р. Б) 1851 р.
В) 1861 р. Г) 1867 р.
13. Коли було засновано Літературне товариство ім. Т.
Шевченка?
А) 1862 р. Б) 1868 р.
В) 1873 р. Г) 1892 р.
14. «Русь Галицка, Угорска, Києвска, Московська,
Тобольська і пр. под виглядом етнографіческим, лексикальним, літературним,
обрядовим єсть одна тая же самая Русь» — це точка зору:
А) хлопоманів Б)
народовців В) радикалів
Г) москвофілів
15. Із яких регіонів України в останній третині XIX ст.
переважала трудова еміграція на Захід?
А) Галичини, Закарпаття, Буковини Б) Поділля, Київщини, Волині
В) Таврії, Донбасу
Г) Слобожанщини, Придніпров’я
16. Метою розгортання кооперативного руху на
західноукраїнських землях наприкінці XIX ст. було:
А) покращення соціально-економічного становища
українського селянства
Б) створення великих колективних сільськогосподарських
підприємств
В) формування єдиного загальноукраїнського
сільськогосподарського ринку
Г) організація міграції українського селянства за Океан
17. У якому році відбулася описана подія?
«Зваживши, що теперішні економічні, політичні та
культурні потреби нашого простого народу й інтелігенції такі, що обидві наші
старші партії — народовська і москвофільська... не в змозі заспокоїти тих
потреб, — ми, русько-українські радикали... виступаємо отсе як нова партія...»
А) 1870 р. Б) 1885 р.
В) 1890 р. Г) 1895 р.
18. Для представників якої суспільно-політичної течії
другої половини XIX ст. були характерними такі погляди?
«Ми не можемо більше китайським муром відділяти себе від
наших братів, відкидаючи мовні, літературні, релігійні та етнічні зв’язки, що
єднають нас з усім російським світом...»
А) москвофілів Б) хлопоманів
В) народовців Г) радикалів
19. Який регіон України так характеризує М. Грушевський?
«В останнє десятиріччя XIX ст., незважаючи на власні
досить важкі умови національного і економічного існування, стає центром
українського руху і щодо українських земель Росії відіграє роль культурного
арсеналу, де створювалися і вдосконалювалися засоби національного культурного
та політико-громадського відродження українського народу».
А) Північну Буковину
Б) Східну Галичину В)
Правобережну Україну
Г) Лівобережну Україну
20. Хто були засновниками й керівниками організації,
уривок із програми якої наведено?
«Зваживши, що теперішні економічні, політичні й культурні
потреби нашого простого народу та інтелігенції такі, що обидві наші старші
партії — народовська і москвофільська, — при своїх основах і цілях, не в змозі
заспокоїти тих потреб — ми, русько-українські радикали, порозумівшися приватно
в днях 4 і 5 н. ст. жовтня 1890 р., виступаємо отсе яко нова партія під назвою
Русько-Українська радикальна партія...»
А) В. Антонович, М. Драгоманов Б) М.
Павлик, І. Франко В) І. Могильницький, А. Шептицький Г) І. Боберський, К. Трильовський
21. Про якого історичного діяча йдеться?
«Письменник, учений, громадський і політичний діяч. У
1875 р. закінчив Дрогобицьку гімназію, навчався у Львівському, Чернівецькому та
Віденському університетах. Із 1894 р. очолював філологічну секцію, а з 1898 р.
також етнографічну комісію НТШ, редагував “Літературно-науковий вісник”. Стояв
біля витоків Української радикальної партії. Свої твори почав друкувати на
початку 1870-х рр. Залишив значну поетичну, прозову, публіцистичну спадщину».
А) Ю. Бачинського Б) Ю. Романчука
В) І. Франка Г) В. Стефаника
22. Укажіть портрет діяча, з іменем якого пов’язано
створення Русько-Української радикальної партії (РУРП).
ЗАВДАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ
23. Установіть відповідність між іменами історичних
діячів та фактами їхньої біографії.
1 М. Шашкевич
2 І. Могильницький
3 І. Франко
4 М. Грушевський
А Натхненник та ідейний лідер «Руської трійці»
Б Один із засновників першої української політичної партії
В Організатор освітнього товариства галицьких
греко-католицьких священиків
Г Головуючи в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка,
фактично перетворив його на Українську академію наук
Д Засновник кооперативного руху в Галичині
24. Установіть відповідність між назвами організацій та
роками їх заснування.
1 Наукове товариство ім. Т. Шевченка
2 Літературне товариство ім. Т. Шевченка
3 «Просвіта»
4 «Руська бесіда»
А 1848 р.
Б 1861 р.
В 1892 р.
Г 1873 р.
Д 1868 р.
25. Установіть відповідність між визначеннями та
поняттями, які характеризують економічний розвиток України в другій половині
XIX ст.
1 Зростання населення й поява надлишку робочої сили в
сільській місцевості
2 Переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи
й вільних земель
3 Відносини, засновані на свободі господарської
діяльності та продажу товарів
4 Торгово-візницький промисел, основними товарами якого
були сіль, риба, хліб
А Аграрне перенаселення
Б Ринкові відносини
В Соціальне розшарування
Г Трудова еміграція
Д Чумацький промисел
26. Установіть відповідність між характеристиками
українських громадсько-політичних діячів другої половини XIX ст. та їхніми
прізвищами
1 Публіцист, член Української радикальної та Української
соціал-демократичної партій, автор праці «Україна irredenta»
2 Історик, голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка, професор
Львівського університету, автор «Історії
України-Руси »
3 Письменник, публіцист, редактор народовської газети
«Батьківщина», один із засновників Української радикальної партії
4 Поет, учений, член Наукового товариства ім. Т.
Шевченка, співзасновник Української радикальної партії, автор повісті «Захар
Беркут»
А )Ю. Бачинський
Б) М. Грушевський
В) Є. Левицький
Г) М. Павлик
Д) І. Франко
ЗАВДАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСЛІДОВНОСТІ
27. Установіть послідовність подій.
А Створення у Львові товариства «Просвіта»
Б Перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка
на наукове (НТШ)
В Створення Русько-української радикальної партії (РУРП)
Г Зародження москвофільської течії в
суспільно-політичному русі Галичини
28. Установіть послідовність подій.
А «Нова ера» в україно-польських відносинах
Б Перші вибори до Галицького крайового сейму
В Заснування Руської ради
Г Заснування Народної ради
29. Установіть послідовність подій суспільно-політичного
життя XIX ст.
А Утворення у Львові Русько-української радикальної
партії — першої української політичної партії
Б Виникнення в Києві, Чернігові, Одесі, Харкові громад —
напівлегальних об’єднань української інтелігенції
В Утворення у Львові культурно-просвітницького гуртка
«Руська трійця»
Г Заснування в Києві Кирило-Мефодіївського братства
ЗАВДАННЯ З КОРОТКОЮ ВІДПОВІДДЮ МНОЖИННОГО ВИБОРУ
Завдання з вибором трьох правильних відповідей із семи
запропонованих варіантів відповіді.
30. Що було результатом «нової ери» в україно-польських
відносинах у Галичині наприкінці XIX ст.?
1 перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка
на наукове (НТШ)
2 заснування Української народно-демократичної партії
3 запровадження загального виборчого права для чоловіків
4 розгортання українського кооперативного руху
5 відкриття кафедри української історії у Львівському
університеті
6 створення ощадного товариства «Дністер» для
українського населення
7 створення Головної Руської Ради
31. Які положення були характерні для поглядів
москвофілів у другій половині XIX — на початку XX ст.?
1 «Розмови про переваги російської культури і висування
положення про неминучість перемоги більш високої російської культури над
культурами більш відсталих народів — українського, азербайджанського та ін. — є
ні що інше, як спроба закріпити панування великоросійської національності»
2 «Ми не можемо більше китайським муром відділяти себе
від наших братів, відкидаючи мовні, літературні, релігійні та етнічні зв’язки,
що єднають нас з усім російським світом...»
3 «Рішуче борючись проти пережитків російського шовінізму,
партія мусить водночас боротися і проти українського шовінізму»
4 «Немає ніякого окремого українського народу, є єдина й
неподільна російська народність від Карпат і до Камчатки, і є єдина російська
мова...»
5 «Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в
російському морі, ніж у польському болоті...»
6 «Негайну дерусифікацію пролетаріату!», «...від
російської літератури, від її стилю українська поезія повинна тікати
якнайшвидше»
7 «...визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно
зв’язана... ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії
України...»
32. Які поняття й терміни належать до історії
західноукраїнських земель другої половини XIX ст.?
1 москвофіли
2 політична партія
3 воєнні поселення
4 громадівський рух
5 кріпацтво
6 сервітути
7 народники
33. Які події відбувалися на західноукраїнських землях у
другій половині XIX ст.?
1 заснування Чернівецького універсалу
2 початок діяльності «Братства тарасівців»
3 утворення Народної ради, центрального представницького
органу народовців
4 публікація брошури Ю. Бачинського «Ukraina irredenta»
5 створення молодіжної організації «Пласт»
6 утворення Головної Української Ради
7 заснування інституту Оссолінеум у Львові
34. Які заходи стали результатами «нової ери» в
україно-польських відносинах?
1 відкриття кафедри історії України у Львівському
університеті
2 відкриття Львівського університету
3 відкриття товариства «Просвіта»
4 створення ощадного товариства «Дністер»
5 відкриття чотирикласних шкіл з українською мовою
викладання і учительської семінарії
6 створення кооперативного товариства «Сільський
господар»
7 створення української більшості в Галицькому сеймі
Немає коментарів:
Дописати коментар