16.04.2020 християнська етика 8 клас

Завдання: в робочому зошиті записати число, місяць, рік, тему урока, ключовий вірш, слова в словник, прочитати текст та виконати завдання . Завдання виконати, сфотографувати  і надіслати на електрону адресу  Liliya0809@ukr.net   або  Viber (0999603927)

Дата: 16.04.2020.

Тема: «Не пожадай».

Завдання:

І. Записати в зошит ключовий вірш:  «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вих. 20:17).
ІІ. Слова в словник:

  Заздрість — це   бажання чужого, досада, коли в іншого є те, чого немає в мене, бажання такому щасливчикові зла, прагнення привласнити предмет заздрості, радість, коли з іншим трапляється неприємність або нещастя.
ІІІ. Прочитати текст.

  Заздрість далеко не безневинна. В історії людства безліч прикладів, коли це почуття призводило до найтрагічніших наслідків. Зараз ми спробуємо згадати ті події з Біблії, коли заздрість шкодила людям.

   Завдання: поєднати поняття  і наслідки заздрості ( записати в зошиті):

Приклади заздрості з Біблії:
1.Диявол і перші люди —            а) зрадництво й розп’яття.

2. Каїн і Авель —                         б) спроба вбивства, наклеп.
3. Брати і Йосип —                       в) ворожнеча, переслідування, спроби вбивства.
4. Давид і Саул —                         г) спроба вбивства, продаж у рабство.
5. Естер, Мордехай і Гаман —    д) спроба вбивства, наклеп.
6. Даниїл і радники царя —         є) убивство.
7. Фарисеї і Христос —                е) гріх і смерть увійшли у світ.

   Заздрість завжди народжує зло, прагнення відібрати й навіть доводить до вбивства.

Заздрість іншій людині в будь-чому — завжди негативне почуття, яке ніколи не приводить до добра. Тому потрібно відразу ж виривати зі свого серця будь-які паростки заздрощів. Про це ж попереджає Господь (Бут. 4:5–7).

   Цілком правильно: причини нашої заздрості полягають у невдоволенні й невдячності нашого серця. Ми постійно просимо Господа про щось, але як часто забуваємо  ми Йому дякувати. Нам завжди здається, що в інших чогось більше, щось гарніше, що інші краще живуть, ніж ми. Але чи це так? Рецепт зцілення від недуги заздрості простий: ПОДЯКА.

«Боже дарування… посилається для того, щоб ми самі ним користувалися й дякували Богові, а також іншим допомагали на честь Того, Хто дав нам це добро».

«Тим, хто прославляє й благословляє Бога, Він звичайно подає ще більш рясне благословення» (Святитель Тихін Задонський).

«Господь жадає від нас подяки не тому, щоб мав потребу в нашому прославлянні, але щоб вся користь повернулася нам же самим і ми стали гідними ще більших милостей Його» (Святитель Іоан Златоуст).

 Заздрість пов’язана ще з одним дуже неприємним пороком: з жадібністю. Ось кілька прислів’їв про жадібність:

Всіх ласощів не переїси, убрань не переносиш.

Є багато, а хочеться більше.

Зоб повний, а очі голодні.

Багато, багато, а ще б стільки.

Не стільки знадобиться, скільки хочеться.

 Здається, усе є в людини, але їй мало, хочеться ще більше, ще… і немає кінця цьому почуттю. Воно може навіть стати хворобою за назвою «скнарість». Тоді людина, маючи навіть достатньо коштів, не лише не допомагає іншим, але й для себе шкодує їх витратити. Звичайно, жадібний буде заздрити тим, хто має більше від нього, прагнутиме їх перевершити. Святе Письмо викриває цей порок. «Завидюща людина спішить до багатства…» (Пр. 28:22); «Заздрість — гнилизна костей» (Пр. 14:30); «…ввесь труд та ввесь успіх учинку викликає заздрість одного до одного…» (Екл. 4:4).Жадібність, як і заздрість, може призвести до сумних наслідків — злодійства і навіть убивства, якщо людина, спонукувана жадібністю й заздрістю, захоче заволодіти тим, що їй не належить.

       Сценка «Мудрий ювелір» (зі збірника свящ. К. Островського «П’єси театру “Патерик”»)

Ювелір. Діти, діти! Заходьте на корабель. Швидше, швидше!

1-й матрос. Хто це такий ошатний?

2-й матрос. Так це багатий ювелір. Переїжджає зі своїми дітьми на батьківщину. Коштовностей — повна скриня. (Юнзі.) Що ти вертишся під ногами!

1-й матрос. Мабуть, я дам тобі запотиличника. (Б’є.)

Юнга. Ой, як боляче!

1-й матрос. Не волай. Ось тобі ще!

2-й матрос. Ну ж бо й від мене отримуй.

Ювелір. А ну, хлопці, припиніть! Не зачіпайте хлопчика. На тобі яблуко, малий, неси в каюту цю сумку.

Ведучий. Корабель відправився в плавання. Уночі юнга випадково підслухав розмову матросів.

1-й матрос. Чуєш, братане, може, нам цього ювеліра того?..

2-й матрос. Та й я думаю. Батечка за борт… А дітей куди?

1-й матрос. Хіба можна розлучати дітей з батьком? (Регочуть.)

Юнга (сам до себе). Який жах! Вони хочуть убити цього доброго чоловіка та ще й з дітьми. Треба негайно попередити його!

Юнга стукає в каюту ювеліра.

Юнга. Пане, пане! Відчиніть!

Ювелір. Що трапилося?

Юнга. Матроси довідалися, що Ви везете великий скарб і змовилися вбити вас і ваших дітей. Стережіться, пане!

Ювелір. Так, треба повідомити капітана!

Юнга. Боюся, він буде з ними заодно, якщо довідається. Розуму не прикладу, як вам допомогти…

Ювелір. Спасибі тобі, добрий хлопчику. Іди спати, щоб матроси тебе не помітили й не здогадалися. Біжи, біжи. (Сам собі.) Що ж робити? Господи, напоуми мене! (Плаче.)

Син ювеліра (прокидається). Ой, хтось плаче… Тату, що трапилося?

Ювелір. Нас хочуть убити.

Син. За що?

Ювелір. За коштовності. Ось за цю скриню, у якій вони лежать. Нас хочуть викинути в море, а скриню забрати. Так краще б вона пропала!

Син (здогадується, що потрібно зробити). Тату!.. (Вони пошепки радяться.) Здається, уже розвидніло, на палубі матроси забігали.

Ювелір. Поклич-но юнгу.

Юнга. Слухаю вас, пане?

Ювелір. Матроси, про яких ти говорив, зараз на палубі?

Юнга. Так, пане, але виходьте, не бійтеся, удень, при людях, вони вас не зачеплять.

Ювелір. Чудово! Діти, ходімо гуляти на палубу! (Бере скриньку. На палубі говорить голосно, привертаючи до себе увагу.) Дивіться, діти, які коштовні камені! Тут усе-все наше багатство!

Син (теж нарочито голосно). А в каюті нічого не залишилося?

Ювелір. Тут усе-все! Обережніше, діти, не штовхайтеся, а то я упущу скриньку! Ой, ой! (Упускає скриньку за борт. Матроси, які досі уважно спостерігали за всім, що відбувається, ойкають).

Діти ювеліра. Скринька, скринька!

Ювелір. Потонула наша скринька!

Син. Зате ми живі!

 Ось така історія відбулася давним-давно, але може трапитися з кожним із нас. Вона вчить, що є речі цінніші, ніж золото й коштовні камені. Це розуміння може врятувати нам життя.

   Справжнім скарбом для нас є не щось тимчасове, не речі, які сьогодні є, а завтра можуть знецінитися або бути викрадені, а Царство Небесне!

Десята заповідь дещо відрізняється від інших.  Головна її відмінність у тому, що ця заповідь стосується не лише дій, але думок і бажань. Її можна назвати «містком» між Старим і Новим Завітами.  Тому що в Євангелії Господь говорить про необхідність, насамперед, внутрішнього оновлення людини, показує, що наші вчинки й слова — усього лиш наслідок того, що в нас у серці (Лк. 6:45). Християни повинні остерігатися заздрості й за все дякувати Богові (Гал. 5:26, Еф. 5:20, Кол. 4:2, 1 Сол. 5:18), насамперед, звичайно, за Його великий дарунок — віру (1 Тим. 1:12), за право називатися дітьми Божими й бути громадянами Його Вічного Царства. Християни — особливі люди, які не віддають перевагу нічому тимчасовому заради вічного, безцінного скарбу — вічного блаженного життя з Богом.

    Вдячність і слухняність Богові, виконання Його заповідей, уміння зробити правильний вибір — дорожчі від золота. Тільки-но в серці ворухнеться заздрість, відразу погляньте на пелюстки квітки, де записані Божі подарунки для вас, і нехай кожний подарунок стане нагодою для щирої вдячності.

Пам’ятайте: у нас є все, що нам необхідно, а отже, немає причини комусь заздрити! Навпаки, ми станемо щасливішими й багатшими, якщо поділимося тим, що в нас є, з іншими: «Душа, яка благословляє, насичена буде» (Пр. 11:25). Людина, яка по-справжньому любить ближнього, не буде заздрити, тому що «любов…не заздрить» (1 Кор. 13:4).

І, нарешті, «ми можемо уникнути заздрості, якщо не будемо вважати великим і надзвичайним ні того, що люди називають багатством, ні скороминущої слави, ні тілесного здоров’я, але будемо прагнути до придбання благ вічних та істинних». Це слова святителя Василя Великого, які підказують спосіб позбутися почуття заздрості назавжди — прагнути до вічних благ, розуміти, у чому полягає для християнина справжня цінність. А головний скарб християнина, як ми довідалися, — віра в Ісуса Христа. Вона може замінити всі блага цього світу, а купити цей дарунок Божий людині неможливо ні за які гроші.

 IV. За допомогою інтернет – сайтів  знайдіть і запишіть  крилаті вислови  та народні  прислів’я, пов’язані із заздрістю.