7 клас
християнська етика
Завдання : в зошиті записати число, домашня робота, тема
уроку. Завдання виконати, сфотографувати і надіслати на електрону адресу Liliya0809@ukr.net або Viber (0999603927)
Дата:
08.04.2020
Тема: Славні простаті
українського народу.
Ключовий вірш уроку: «Праведники
живуть навіки, і нагорода їх від Господа, і Всевишній піклується про них» (Пр.
5:15).
І. Запиши слова в словник:
Ігумен – настоятель монастиря.
Мощі – останки тіл святих, які мають чудодійну силу.
Преподобний – той, хто найвищою мірою подібний до Господа
любов’ю і смиренням.
Священномученик – святий, який тяжко переслідуваний або страчений
за те, що не відступився від Божої Істини.
ІІ. Прочитай текст.
1. Як смирення
стає шляхом до святості?
Житійна історія
Коли князівський
престол у Києві незаконно захопив брат Святополк, його смиренний брат Борис вирішив не чинити
насильства, щоб уникнути кровопролиття і братовбивчої війни, і розпустив
дружину, що була з ним у поході. Та це не заспокоїло підозріливого Святополка,
і він почав готувати замах на брата. Один із слуг, дізнавшись про це, попередив
Бориса про небезпеку якраз тоді, коли праведний був на Всенощному богослужінні.
Князь спокійно відбув службу, після чого припав навколішки перед іконою
Спасителя: «Боже, не зачисли йому цього за гріх, бо він не знає, що робить...»
По тому Борис поклався на Волю Божу і пішов до себе спочивати. А найманці
Святополка вдерлися до його житла і закололи списом.
Гліб,
який сердечно любив свого брата, дізнавшись про віроломне вбивство, не кинувся
до помсти, а впав просто неба навколішки і почав оплакувати втрату, благаючи
Господа про щасливе вічне життя Бориса. Найманці Святополка, заставши Гліба за
молитвою, вчинили неймовірне святотатство, перерізавши йому горло.
Приклад св. Бориса і Гліба свідчить, що натомість справжня християнська
любов і миролюбність — це великі чесноти в особистому, сімейному та суспільному
житті. Борис і Гліб воліли віддати свої молоді життя, щоб не довести до братовбивчої війни. Їхня
благородна чеснота є нам дороговказом крізь усі віки.
Коли
маєш поруч побожних брата чи сестру, що віддають своє життя на вівтар Господу,
учися в них цієї праведності. Та бійся мати поруч себе брата й сестру, яких захопили
тенета гріхів, молися за них, потішай, допомагай порадою, борися за їх духовне
зцілення.
Поміркуй
і дай відповідь ( письмово):
Які чесноти Бориса і Гліба викликають у тебе
особливе захоплення?
2. Чому від земного життя треба брати мало?
Житійні історії
Антоній Печерський жив
пустельно й непомітно у печерах київських гір над Дніпром, благословенних свого
часу Андрієм Первозванним, однак вістка про нього досить швидко поширилася
містом та околицями. Одні горнулися до нього за благословенням, інші - за
порадою. Одного разу прийшов до нього боярин Вишатич зі свитою своїх слуг і
сказав, що готовий із ними віддати все, аби тільки мати змогу під духовним
проводом святого Антонія спасатися від гріха. Антоній давав благословення і
князям київським, і їх гостро критикував, коли відступали від християнського
життя. Коли учнів та послідовників зібралося досить багато, над печерою
збудували церкву Успіння Богородиці, яку, за переданням, забажала собі сама
Матір Божа, а святий, що, до того ж, володів даром пророцтва, віддалився на
відлюддя, де й почив у Бозі.
За
якийсь час духовний провід на київських печерах перейшов до святого Феодосія.
Хлопець уже змалку відзначався великою побожністю. У школі поводився
бездоганно, був слухняний, чемний, пильний, дагідний. Кмітливістю дивував
навіть дорослих. Щодня ходив до церкви, читав священні книги, любив слухати
оповідання про святих та ченців. Мати, побачивши, що Феодосій уникає світських
розваг, не хоче одягатися в дорогий одяг, працює разом зі слугами і все, що
має, роздає бідним, сварила і навіть била його, а коли спробував зібратися
разом з паломниками до Святої Землі, замкнула в темній кімнаті. Та переконань
молодого Феодосія похитнути не змогла, більше того, під його впливом незадовго
сама постриглася у черниці. Сам Господь привів Феодосія під провід Антонія,
вони молилися разом, проводили життя у покорі і смиренні. Ставши ігуменом
Києво-Печерського монастиря св. Феодосій наполегливо взявся до облаштування
чернечого життя, встановив суворі правила, але сам найпершим їх виконував.
Нерідко сам рубав дрова, носив воду з колодязя, і, бачачи це, братчики
отримували натхнення до праці, що заготовлювали дров на рік наперед і води
приносили понад міру.
Феодосій
залишав Печерські мури тоді, коли потрібно було навернути грішників,
попіклуватися про калік, сиріт, удів. І сам почив у великій гарячці, але в
повному духовному смиренні, готовності до Господнього Суду.
Преподобні
Антоній і Феодосій Печерські зовсім небагато взяли від земного життя, жили
убого, хоч могли мати великі маєтності, відмовляли собі у всьому, щоб
поділитися з найбіднішими, з дитинства уникали світських утіх і повністю
присвятили себе Богу.
Часто
нам доводиться чути: «Один раз живемо, так що слід урвати від цього світу
якомога більше». Життя Антонія і
Феодосія показує нам, що людина може досягти значного успіху у
самовдосконаленні, у боротьбі зі спокусами та гріхами.
Поміркуй
і дай відповідь( письмово): Чому Церква удостоїла Антонія і Феодосія
Печерських імені преподобних? Чим їхнє земне життя відрізняється від твого?
Як подолати в собі спокуси до земних благ? Чому захоплення ними є дуже небезпечними?
3. Які імена зі своєї історії шанують українці?
Перевір себе:
Пригадай,
яку роль в українській історії відіграли Костянтин Острозький, Петро Могила,
Іван Мазепа, Тарас Шевченко?
Це цікаво!
В українській історії було чимало
постатей, які зуміли в собі патріотичну ідею і християнські чесноти. Це Петро
Сагайдачний, що не тільки здобув славні перемоги над турками і росіянами, але й
відкрив найбільшу в Україні Київську братську школу (майбутню Києво-Могилянську
академію), де нашу молодь навчали не лише наукам, а й Слову Божому. У
чужинських келіях скінчив своє більш ніж
столітнє життя останній ватажок Запорізької Січі Петро Калнишевський. Коли
прийшла йому звістка про визволення, він залишився у монастирі відмолювати
гріхи українців та мучителів батьківщини.
Шанують
в Україні Івана Франка, селянського сина, який досяг завдяки власній праці
вершин освіченості. Він був і відомим ученим, і талановитим письменником, й
активним громадським діячем. Жив вірою у добре майбуття батьківщини, особисто
докладаючи немало зусиль, щоб так і сталося. Він ще встиг поблагословити на
праведну путь українських січових стрільців, серед яких був і його син – сотник
Петро.
Дві з половиною тисячі
хлопців-патріотів створили власне військо, сподіваючись здобути незалежність
Україні. І хоч їхнім планам не судилося збутись, самовідданість молодих
сміливців нагадувала подвиг Біблійного пророка Мойсея, що сорок років виводив
власний народ із єгипетського полону.
Із
подвигом Маккавеїв можна порівняти героїчний бій захисників станції Крути. У
січні 1919 року триста українських гімназистів та студентів зустріли у тридцять
разів чисельнішу армію ворога. Більшість із них загинула, зберігши в серцях
любов до України і віру в те, що Господь допоможе їм здобути незалежність для
неї.
На кого заклявся
Каїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони
любили
Свій коханий
край.
Вмерли в Новім
Заповіті
З славою
святих. –
На Аскольдовій
могилі
Поховали їх.
(П.Тичина.)
У нерівну боротьбу спочатку з німцями, а потім із сталінським режимом
вступили вояки Української Повстанської Армії у роки і після другої світової
війни. Пам’ять про мужніх борців за волю, які, як Біблійний Давид, не злякалися
набагато могутнішого ворога, бо жили світлою вірою, не вмирає в наших серцях.
То
були справді великі люди, які творили історію згідно з Божим Заповітом на
рідній землі.
Повчальне
оповідання
Було
в матері два сини – Остап та Андрій, і коли почалося в Україні лихоліття
громадянської війни, пішли вони у ворожі армії: Остап – у білу, а Андрій – в червону. Однієї ночі Андрій
приблудився до хати і почав благати матір заховати десь від найлютішого ворога
Остапа. Коли п’яні переслідувачі на чолі з братом поснули, мати полегшено
зітхнула і полізла на горище до Андрія, якого заховала там. «Можеш утікати,
поки вони сплять», - сказала вона. «А де ж мій братик Остап спочиває?» — спитав
раптом якимсь занадто тремтячим голосом Андрій. Мати подивилась на сина і в
присмерках місячної ночі, що проточилась на горище, побачила в Андрієвих очах
підозрілий блиск. І вона одразу зрозуміла... Не довго думаючи, сказала: «Спить
твій брат Остап на моєму ліжку». І сказав Андрій матері, щоб вона злазила з
горища і не перешкоджала йому. І послухала мати сина, пішла в кімнату та лягла
на своєму ліжку.
І
лежить мати під легкою ковдрою і ніяк не може вгадати, скільки часу пройшло.
Давно вже чує вона, як Андрій шелестить в сінях сторожкими носками і думає:
«Мабуть, сокиру шукає». І хоче вона йому сказати, щоб він не шукав сокири, і
чомусь не може цього зробити. Мати вже бачить, як скрадається до її затіненого
ліжка її молодший любий син. Підійшов братовбивця тихо, нечутно і зупинився,
як примара... І тоді враз гупнуло. Андрій
вискочив у вікно і побіг по порожніх вулицях містечка. А матері вже не було... (За Миколою Хвильовим.)
Поміркуй
і дай відповідь:
Які постаті з української історії можна назвати
славними? Як вони прислужилися Богові і Церкві?
Який подвиг учинила мати з оповідання Миколи Хвильового?
Запам’ятай!
|
Багато перших будуть
останніми, а останні першими
|
Замість
етичного практикуму.
Підготуй розповідь про свого
улюбленого героя української історії та запиши її в зошит.
Немає коментарів:
Дописати коментар